на аватарі Далі. а далі
холодне, тепле - давно все знаеш:
ти будеш трохи сухішим за гравій,
закон панспермії: лежиш - проростаєш.
у когось дощ в фюзуляжі шкірі,
у когось у строках дуже самотньо,
а гравій шукає зокзали і мріє,
мокріє і спізнюється на потяг.
в калюжі спізнюється зустріти
відбиток променів, підсвідомо
у квантовій фізиці - напіввбитий,
у натовпі плоші - напівсторонній.
а я ж у життя несу лише світло,
чому ж воно знов таке темне й жорстоке?!
і гравій так само лежить, напевно,
дорогою, де ти рахуєш кроки... |
