про що думає соняшник,
хитаючись від вітру
і зронюючи на тверду осінню землю
вистигле насіння?
про що думає дерево,
зодягнене у найщиріше в світі золото,
дивлячись на мідну копійку,
що блищить із трави?
про що думає пароплав,
зустрічаючи на воді босоногі сліди?
або:
про що думає друкар,
притуляючись щокою
до теплої щойно народженої книжки?
про що думає міст,
коли до нього починає лащитися
скресла крига?
про що думає сонний вайлуватий їжак,
на голку якому
сів перший цієї весни метелик?
про що думає водій-далекобійник,
різко загальмувавши
перед проросшою крізь асфальт кульбабою?
про що думає плаский камінець, підстрибуючи жабкою на воді?
про що думає дівчина, милуючись квітами,
які сама виростила?
ми народились сьогодні -
думають вони.
***
пам`ятаю лелеку,
який знову зустрівся
зі своєю коханою -
три дні стрекотав на сусідському даху,
аж поки вона прилетіла,
і вже вони налюбилися!
спали стоячи, вмостивши дзьоби одне одному під крила.
у закоханих завжди обмаль часу.
...
пам`ятаю, як ми бігали по калюжах,
лускаючи великі райдужні бульбашки.
у закоханих завжди брудні черевики.
...
а коли уночі витягаєш з води рибину
і береш її у руки -
дивуєшся: тепла.
закохані не помічають холоду.
...
а ще, коли довго дивився з дверей потягу
на тисячі рейок, що миготіли повз мене,
розумів, що живемо для того,
щоб наближатися один до одного.
закохані все в житті роблять лише заради свого кохання.
...
щойно починається гроза
і світло тьмяніє -
тіні ховаються,
тіні зачинають гру в хованки,
щоби бути знайденими блискавкою,
зрадіти: мене знайшли!
закохані так само граються і радіють.
...
гойдалка скрипить
з туги за тим, хто її зробив.
закохані народжуються щодня. |
