впаде дощ, і дитячий малюнок
акварельний мій світ
розмиється,
змішаються кольори,
сонце із моря випливе,
вимкнеться флуоресцент на набережній,
птаха розгорне крило,
білу пір`їну зронить -
дерево затремтить з любові,
навіть дерево,
через коріння перечепишся,
впадеш, вилаєшся -
а трава така м'яка,
а земля така тепла, лагідна, рідна,
а світ такий великий,
коли навзнак лежиш,
очі заплющиш -
а все довкола вже зовсім інше,
дерево дзвінко сміється -
земля йому лоскоче травинками п`яти,
птаха у дзьобику трима насінину -
посадить, та й виросте пташенят безліч,
дощ пофарбує світ
найголовнішим кольором -
прозорістю,
пласка флуоресцентна риба
виштовхає вусами з моря сонце,
кохана поцілує:
як ти мене уві сні обіймав!
а я не спав.
і не буду. |
