люди за столом,
їх можна назвати друзями,
компанія диваків,
у яких щокожного дня
потроху з'їжджає дашок;
колись були однією зграєю птахів,
тепер лишилося може
зо три крила на вісьмох,
а летять!
у кожного свій келих і своє кохання,
то балакаємо про трипільську культуру,
аж раптом один:
інка запам'ятала мене
ригаючим з ліжка.
і ти його розумієш, врубаєшся,
чому інка і трипільці - схожі,
ти дивишся в їхні обличчя,
мов у воду,
птахи взагалі схожі,
наче у воду дивишся -
бачиш - летимо,
а дашок їде,
бо крила ростуть. |
