Одного яблуневого світанку
Я наконєц увідєл щастя
То була дивна й нєпонятная картіна
Фашіст із дівчинкой стояли на дорогє
Неначе сон я бачив в ту хвилину
Мене зненацька огорнула радість
Як сонце ранніми лучами
Бува хатину білу огортає
Співали птіци понад проводами
Ј ген, вдалі, спікірував лелека
А він стояв, есесовець старенький
Ј його сиві очі все вдивлялись вдаль далеку
Нємєцкій танк палав на горизонті
То партізани грілись у застави
Вчорашній самольот лежав тепленький
Ще німців трохи в ньом осталось
Коли палало серце у фашіста
Він пригортав до себе дівчинку рукою
А другою курив без фільтра сігарєту
Ј говорив їй на німецькій тихій мові
Він говорив, що там, на Родіні
Гдє нємци злиє, куда ні сунь ти рило
По уліцам, як звірі дікіє, гуляють
Є його внучка, тоже дєвочка, но нємка
Есесовець вдивлявся вдаль мрійливо
Немов хотів побачить щось, звірюга
Ті брови, очі, ще не крашені ні разу
Онучки, що жила в Німеччині дальокой.
Ј пригортав до себе дівчинку савєцкую
Јщо чимало дєл он должен сдєлать
Особенно поймать развєдчика
Котрий насоліл в кампот есесовцям.
А дєвочка його не понімала тої миті
Но развє что отдєльниє слова
Но нємцу не хотєла сдєлать больно
Поетому з охотою кивала.
Так у фашіста проявились человєчєскіє чувства
Вєдь он, в конце концов, людина
Ну просто очінь он любіл работу
Ј не хотів тірять своє робоче місце. |
