Ти кажеш, я пишу лише слова,
Які в думках розтануть, наче тіні.
Та тільки так я вірю, що жива,
Що не згублюсь в чужих думок сплетінні.
Здається, я співаю у рядках
І кожним звуком обпікаю серце.
І, може, пам'ять на твоїх стежках
Моїм тремтячим голосом озветься.
А може й ні...не буду сумувать:
Свої сліди я не тобі лишаю.
Я хочу цьому світу розказать,
Що я існую, мрію і палаю.
Я намалюю в римах головне,
Чого не в змозі час вірші позбавить.
І хтось колись, послухавши мене,
Маленький вогник у душі запалить. |
