Прикмета спостерігача – повсякчасне спостереження – останнє вимагає від виконавця, що перебуває в комунікаційному полі інтелігібельної вербальної, візуальної та фізіологічної інтуїтивної емоційно-чуттєвої взаємодії із собою – та ІНШИМИ – невичерпного бажання та вольового контролю.
Проте все може відбуватися більш інтуїтивно та природно – надто опис цього ускладнює сприйняття, а саме по собі спостереження елементарне, наче рух крові по артеріях, наче ранішня зірка, що не встигла сховатися. Ми серйозно переймаємося чарівною логікою, що її викреслює думка, та звучанням власного голосу, що розповідає такі правдиві казки.
Головне в музиці – тиша. Грайте мовчки, не заглиблюючись в ноти чи сценарій – вивільніть свою гру, нехай вона свідчить за себе власноруч, власнозвуч.
Виникає бажання напитися холодної води десь у Карпатських горах. Прохолодний ранок, вологе, насичене життям повітря. Підніміться трохи вище, на ту гору. Пориньте у небо, у безумовне поєднання всього одразу – завжди – всюди – всі разом.
На гілках сидить поважний птах. Відчуйте його мову, його тишу. Наповнюйтеся силою разом з ним, розмовляйте з ним, розважайтеся з ним і помирайте з ним. Народіться у життєдайну посмішку. Посміхніться в серці і віддайте його другові. Всім своїм друзям, всьому світові. Журіться разом з вітром, радійте з ним, випробуйте його враження. Облиште себе позаду, дозвольте собі від себе відпочити. Розгадуйте життя в його присутності, найцікавіші казки можна почути – якщо мовчати. Магія природи, в якій ви втрачаєте і знаходите.
Мелодія дихання Землі, котра підносить вас разом із собою, даючи вам все, що ви маєте. Ритм руху, вібрація живої енергії під вашими ногами. Найбурхливіші емоції та спогади, що переповнюють ваші думки – розділіть їх на всіх людей на Землі, віддайте все, що ви маєте, чим ви є – і наповніться тим, що прийде звідусіль. Полум’я вогнища ввечері зігріє, нагодує та запалить очі, наповнить їх існуванням, буттям окремо від вас. Не поспішайте – і не запізнитеся. Так є...
Ковток горілки перед виконанням. Ще.Ще.Ще. Ковток повітря на вулиці, що така люб’язна. Приємно огортає темрявою, кидає під ноги маленькі камінці та спогади, ворушить вітром пожовкле, почервоніле, пожухле листя, розсипає позолоту на волосся. Кроком крокувати бруківку, хлюпати водою, утворювати зморшки на носі від прохолодних краплин і зморшки на калюжах від нерозгаданих, непомітних, неповнолітніх, нечуваних...
Наповнити щиро легені тютюном, може ще раз – такі от справи...затягніться, краще, ще раз – чи чуєте ви цей чудовий ейсід-джаз?чи ви смакуєте такі чудові кольори?оце така потужна думка, що може плідну працю людства вмить звести нанівець.
Затягніться і забудьте, хай вам грець! |