юля зупиняється біля муру з колючим дротом. торкається до одної зі шпичок пальцем, раниться.
юля: а.
підходить бунко з пляшкою коли та пакунком форнеті.
бунко: ти чого?
юля: в мене ранка.
бунко: болить?
юля: ні.
бунко: не вмирай будьласка.
юля: я не умру, зі мною усе гаразд, аби ще сонце не було таким яскравим, мені здається сьогодні найліпший день у моєму житті, просто я втомлена, я не виспалась, мені потрібно більше відпочивати......
бунко (співає): тук-тук, слів немає слова не-потрібні, тук-тук, сьогодні усі мовчатимуть адже сьогодні найліпший день, тук-тук, спи спи моя маленька сестра. якої ніколи не було.
бунко: а знаєш, ми добігли.
юля та бунко сидять на березі рожевої ріки, над ними пливуть хмари у вигляді різних лісових тварин. світло поступово зникає. завіса.
на сцену виходять зайчик та білочка.
зайчик (до глядачів): ей ви, не сумуйте!
білочка: перша тепла краплина падає з неба.
зайчик та білочка: і перший теплий вітер вже хитає верхівки топіль. |
