Знаєте, буває так...
Я побачила його вперше у відрядженні, романтична подорож у чуже красиве місто на мене так дивно вплинула, що він мені сподобався. Так-так, цей, нічим не примітний хлопчик, навіть, як кажуть, зовсім не у моєму стилі (а що це за стиль такий? Чи може я просто забагато про себе науявляла...). Нас, захоплених однією мистецькою справою там було багато (я радше спостерігала за цією мистецькою справою, та дуже по-справжньому вболівала за тим). Розмаїття нових облич, п’янки у номерах до ранку, розбавлені розмовами про високе, ну і все таке, самі, мабуть, знаєте як це буває – знайомства, розповіді про своє дитинство, мистецькі уподобання, та намагання виглядати якнайдивнішим серед інших. У цьому безладному вирі він поставився до мене вороже, але я добре роззнайомилась із його дівчинкою. Ну, тут знаєте, така справа, вона в душі, ні, не за віком, а саме в душі, дуже доросла, навіть стара (може це занадто жорстоко звучить, але саме так видалося одразу, до речі, потім це підтвердилось). Потім ми бачились частіше, вже якимись дорогами зв’язані роботою. Він щоразу при новій зустрічі приділяв мені все більше уваги. А я така собі, знаєте, придуркуватий підліток, ну, може, юнка, при цьому не позбавлена іронічного ставлення до вибриків життя, лагідно йому посміхалась і сором’язливо опускала очі, коротше кажучи, відверто зваблювала його. На якомусь корпоративному вечорі ми затусувалися, зарозмовлялися і разом поперли додому. Ну, тобто, не одного дому, а просто в один бік. Розпили пляшчину вина, будучи вже і до того добряче підкосілими. Він з таким завзяттям, знанням справи і захопленням нею розповідав про свою роботу, що припав мені до душі ще більше, майже серйозно сподобався (я не кокетую, вживаючи слово «майже», адже слід врахувати той факт, що у мене на той час вже досить-таки давно не було сексу і ледь не напередодні відбувся розрив з хлопцем, щоправда без усіляких душевних втрат та інших слинявих розчарувань).
Я виглядаю досить непогано, на мій погляд, звичайно. Маю якийсь такий дивний смак як до одягу, так і до багато чого іншого. Коротко обстригаю свої коси і фарбую це все діло у попсовий білий колір, але часто мені здається, що ця суміш попси – перепопсованість приносить протилежні очікуваним плоди, я виглядаю, скажімо, нестандартно. Намагаюся подобатися хлопцям, лещуся до них, щоб це виглядало якнайщиріше і вони подумали, що я розумна жінка, от. У мене ніколи не було причини похвалитися великою кількістю коханців, але певний досвід у шурах-мурах, звичайно, існує. Більше, навіть не фізичний, а десь на загальному чуттєвому рівні. Є у спогадах такі романи, що сама закачуюсь, коли згадую (я знов не кокетую! Я так думаю...).
Він виглядав... ніяк. Ну, ніякого тобі зацікавлення у ефекті, який з’являється від тебе на публіці. Якийсь звичайний собі хлопака із русявим волоссям (недовгим причому) та ще й впридачу живе із громадянською дружиною. Ще в нього була така риса, він намагався лаштувати із себе серйозного, що часто-густо виявлялося простим нерозумінням моїх жартів. Самі розумієте, всяке буває...
Я почала себе закохувати в нього. Ну, думаю, чому б мені не покохати таку безпосередність щодо мене. Почуття росло туго, але залишалася цікавість, а це іноді (майже завжди) допомагає.
Одного дня ми побачились знов. Він нап’ялив на себе темного костюма із білими шкарпетками – про що говорити далі? Я довго переконувала його негайно купити в супермаркеті чорні, а він накупив лише вина. Вчотирьох ще із його двома друзяками ми пішли «гуляти». Покаталися на кораблику по Дніпру, повпивалися там добряче і поїхали у такім стані і складі до когось з друзяк у гості.
Чи любите ви курити кальян так, як любить це він?.. (блін, так пафосно звучить оце «він», ніби це якийсь принц мого життя, треба вигадати йому ім’я або, хоча б, нік). А чи любите ви різного роду романтику та екстрім як люблю це я? Словом, ми опинилися на пляжі побіля Дніпра і вирішили купатися. Я швидко стягнула труси і примусила всіх зробити те саме. У теплій і зо-зо-ля-ля чистій воді ми плавали при місячному сяйві доти, поки до друзяк дійшло, що пора їм йти спати. Ми без слів і зайвих рухів перейшли до діла. Поцілувалися для годиться і «поринули назустріч одне одному». Кохалися як скажені, я вже й не знаю хто був голодніший до сексу: я чи він. До мокрих тіл поналипав пісок, на небі світало, тож спеки не було і ми зігрівалися після тієї казкової води своїми рухами.
Вже й не знаю, що мені більше довподоби – ті всі обставини чи пригода.., але точно не хлопець. Не знаю чому я так довго про нього і наше знайомство розповідала, але він зробив таку гидоту, яку можна пробачити тільки справжнім даунам. Коли ми врешті прилізли до хати і повлягалися... знов трахатись, він шепнув мені у вухо: «зайка, давай це залишиться між нами». Я махнула головою і ледь не здохла. Ну чомусь мені так гидотно було почути цю фігню. Вмить все що мені трохи в ньому подобалось кудись зникло і залишились якісь потвори.
За сніданком я вже «підпустила чорта», іронізувала як могла. Щоправда у мене чомусь немає сумніву, що більша частина сказаного не була розтрактована не те що правильно, а взагалі розтрактована, розумієте? |
