Я стискала руку в кулак -
Щоб постукати в твої двері.
Ти ніколи їх не відкривав, -
Я ж шукала ключі на папері.
Я виписувалась в листах
І складала їх у конверти.
Але, мабуть, мої почуття
Листоношею були затерті.
А ти ту затертість читав.
І двері лишались незмінні, -
Так, неначе зашиті по швам,
Так, неначе вмуровані в стіни.
Я стискала руку в кулак,
Твої двері кудись тікали.
То ж був ліфт, який потім застряг
Десь у вічності між поверхами. |