тепер ще мені й твої квіти креслити...
хапати пучками, крошити крейдою,
хотіла, щоб місто мене лиш пестило,
а місто стає гидотною лейбою.
а місто вдяглось в комуфляжі радісні,
чекає інших гостей і зрадників,
мостами мали здаватись райдуги,
та вже пороблено, і спокій спалено.
а я вже мріяла світло побачити,
що з ночі ніби кохання воскреснуло.
а ти по обличчю даєш мені здачі,
тепер мені ще і твої квіти креслити... |
