Відстані злі.
Нема в них миттевостей,
Немає яскравих хвилин.
Э лиш чекання,
Чекання у сотні годин.
Час у чеканні мліє, зтирається,
Немає між днями меж,
Барви тьмяніють,
Смаки забуваються,
Від життя половину береш.
Спостерігаєш,
Як зливи минають,
Лютують хуртелиці
І замовкають,
Як з вишень цвіт
Навесні облітає,
А потім і спака
Шалена минає,
І знову падає дощ.
А ти все чекаєш
Дива напевно.
Казок не буває,
Ти й сам добре знаєш,
Та ввечері знову
Додому вертаєш,
Хоч там не чекають
Звичний порядок речей не міняєш.
Чекання не терпить змін. |
