Нецка-слон на підвіконні,
Кава в чашці, скло вікна,
В небі світять зорі сонні,
Серед них твоя одна.
Звівши погляд в небо темне
І не скаржусь й не молюсь,
Відкидаючи щоденне
Десь думками я гублюсь.
Нецка-слон на підвіконні,
На твоему теж така,
В небі світять зорі сонні,
Серед них моя одна.
Зараз може й ти міркуєш,
І не мрієш й не клянеш,
Просто ти тепер сумуєш,
Бо Аннет не повернеш.
Дарувало ж небо гожу,
Долю кожному свою,
Дарувало чимось схожу,
Тільки не на двох одну. |