Ця осінь моя, я собі заберу її листя.
І сховаю в іще не наснившихся снах.
Бо воно миготить перед моїм обличчям -
Так неначе не просто листя, а осені знак.
Ця осінь - весна, найсправжніша весна, я не брешу!
Бо душа моя пахне й цвіте водночас.
Просто осінь весняною стала нарешті, -
Це від того, що коїться знов у наших серцях.
Ця осінь нова, я на згадку візьму її листя.
Бо воно - як засохлі педюстки троянд!
В мене й погляд в цю осінь весняно іскриться.
Й може світ ще не мій, але осінь ця вже моя. |
