юля та бунко йдуть мостом через дніпро. літо, пізній вечір. на плечі в бунко сидить щур.
юля: ааа як гарно, нічо не рухається. зараз, здається, і є саме те для чого я живу.
бунко: ага, жир.
юля: меґа.
бунко (зупиняється та перехиляється над поруччя): хочу бути хвилею.
щур: то стрибай, дура.
бунко (б"є щуря по мисі): мовчати, пацюк!
юля (теж перехиляється та плює вниз, усі певний час дивляться на лет плювка): давай його кинемо (показує на щуря).
щур: дури!
бунко та юля (сміються): гагага.
щур: мо зробіть мені парашут?
бунко та юля: гагага.
щур: тю.
юля (дивиться на баржу): ех, баржа пливе, хо" туди.
бунко: ага, і я.
щур: ну, ок.
відбувається концептуальна телєпортація, усі опиняються на баржі. плещуть хвилі.
юля: не очікувала.
бунко: ги, прикол. в пацюка розвинулись маґічні властивості.
юля: ага, від переїдання.
бунко та юля: гагага.
щур: тю, дури. |