лово про «Містера Х…»
В мережі
Епіграф:
1 співрозмовник: після корпоративу в п'ятницю вчора троє чоловіків-колег на мій подив поцілували мене в щічку при зустрічі!…боюся зв'язати ці 2 події….
2 співрозмовник: боюся запитати, якої ти статі…
(з розмови в чаті)
В продовження теми про комп'ютери й інтернет сьогодні ми поговоримо про так зване «інтернет-хамство». Питання це не таке вже і просте — насправді, дуже важко з'ясувати, хто ж той грамотій, що ховається за товстим склом монітора? Та чи варто з'ясовувати, витрачати час, сили та нерви, у результаті виявивши прищавого підлітка в затхлій кімнатці, де стіни обчіпляні постерами із зображенням Періс Хілтон і Лоло Феррарі?
Нескладно прослідкувати, звідки пішло вищеназване явище. З розвитком веб-інфраструктури з'явилося безліч форумів, чатів, тобто місць в Інтернеті, сторіночок, на яких люди мають щастя спілкуватися. Проте в кожному такому співтоваристві знайдеться «незадоволений», такий, що вважає: «політика — це не кльово», і тому — тему «фтопку», а всі її співучасники- хм…гомосексуалісти. Розвиток інтернет-хамства свого часу був підстебнутий так званими «контр-культурними» ресурсами, і «удавкомізми» переповнили спочатку інтернет («Убєй сібя ап стєну, животнає!»), потім- телебачення («Камеді Клаб», Вадим Галигін- цитат наводити не буду), і, нарешті, рекламну сферу. На бігборди вирвалися такі «слова» як «прєвєд», «жжот»(з реклами на бігборді якоїсь іномарки, слоган — «машина ЖЖОТ!». Борються — борються за чистоту мови, а у результаті виходить, що тільки гірше робиться. Адже тепер всі ці відомі вирази, яких я не стану цитувати, на вустах навіть у малих дітей!
Так от, повертаючись до хамства. В руках у підлітків опинилася могутня зброя, придумана колись як просто жарт, як щось, що на тлі правильності виглядає просто смішним. Чому я говорю «підлітків»? Просто сумніваюся, що доросла зріла людина стане відверто грубіянити в чаті або на форумі користувачам. Це можна з успіхом зробити в приватному повідомленні опонентові, вказавши причину своєї незадоволеності. А підліткам спокою не дає застряглий проміж звивин мозку максималізм. Частенько ці малограмотні пани діють подібно до шакалів — забігають на яку-небудь сторінку чату, по-швиденькому пошлють «по-матушке» кого встигнуть, включаючи адміністраторів, а потім сидять біля моніторів і, даруйте, «регочуть» над своєю так званою «крутизною». Вам це не нагадує телефонне хуліганство? Але ж і нічого не стоїть на місці — такі «хами» довго на ресурсах не «живуть» — досвідченому адміністраторові видно вже через декілька «постів», що собою являє той або інший користувач. Їх «кикають», «банять» різними способами, стирають з баз даних їхні аккаунти, ставлять їхні айпі-адреси в «чорні списки», проте доводиться погодитися, що інтернет-хами як явище дуже схоже на пляму на світлому одязі, яку досить тяжко відіпрати.
І, звичайно, є серйозніші випадки інтернет-хамства. Нишпорячи по мережі у пошуках матеріалу, я наштовхнувся на декілька випадків безпідставних і відверто хамських звинувачень одних політиків іншими в їхніх так званих «Живих Журналах» — публічних Інтернет-щоденниках. Само собою, такі дії можуть бути засуджені користувачем і образи безслідно видаляються в прірву двійкового коду, але жодне з законодавств не кваліфікує такі дії як «наклеп», «публічна образа», etc. У цьому головна складність: інтернет не є засобом «мас-медіа», і образи на адресу того або іншого користувача не припускають навіть адміністративних штрафів, оскільки не є, згідно із законом, злочинами або правопорушеннями. Загалом, залишається тільки розводити руками, хоча часто так хочеться розповісти людині стільки цікавого про нього. Або не підпускати до інтернету дітей молодших 18 років — як до ігрових автоматів. Та частіше доводиться просто розводити руками… |
