Я по-різному вже любила,
Але так..., але так іще ні!
Щоб сердечком складалися крила, -
Це ж мистецтво душі на спині.
Я по-різному вже злітала,
Та однаково падала вниз...
Але, знаєш, весна б не настала,
Якби просто не було зими.
Я по-різному вже любила:
Сонце з льодом й сніжинки в росі...,
І задерті до вічності крила, -
Все це було у мене в душі.
Я по-різному вже писала,
Але так..., але так іще ні!
По паперу щоб ручка скакала,
Ну а серце скакало в мені. |
