Плете павук своє павутиння,
велике, чорне - від твоїх думок,
у моїх думках він з’їдає тебе роздягненого,
розчавлює твоє тіло на шматки,
випльовує твої кістки.
Знову й знов, чекатиме він на нову жертву,
з якої може випити всю кров до останньої краплі.
І все це знову і знов повторюється доти,
поки павутиння не порветься на безкінечні частки. |