Коли мені погано, я просто не можу відповісти на питання: де реальність? Що справжнє? Де воно?
У чому смисл життя? Я його не можу знайти. Я ні в чому не впевнена – і це мене лякає.
Мені починає здаватися, що усе, що мене оточує, -- нещире, несправжнє. Це наче декорації, маски, розіграні сцени з різних комедій, трагедій, драм, мюзіклів і вертепів. Актори навколо мене. Усі грають ролі.
Життя – театр.
А де – справжнє?
Чи театр і є реальністю? |
