В.
У цьому світі, де цвіте жорстокість
І розпускає свої трупні квіти,
Ти зберігаєш свою синьоокість
І перспективу на вогні згоріти.
Таких, як ти, бояться й уникають -
Лякає, мабуть, простота і щирість.
Живуть-гниють й самі про те не знають,
Не припускаючи таку можливість
І рвуться до висот небесних...
О діти кольорового металу,
Ви викопали під собою бездну -
Любов не потребує п'єдесталу.
У цьому світі, де цвіте жорстокість
І розкидає свої трупні квіти,
Мені лишились гордощі й самотність,
Тобі - любов, щоб полум'ям горіти... |