Іду собі спокійненько по вуличці, нікого не трогаю. Весна, пахне...гім...квіточками наверноє. Хтося мене зве, та так настирно, шо приходиться обернутись. Хопа, а то мій однокласник, якого вже викинули нафіг із школи. Ну як всєгда Прівєт-Прівєт, Пока-Пока. Но одну річ я всётакі угледіла, спасибі моїм контакним лінзам, а саме сережку у брові....УУУУ.. І закралася у мою дурну голову мрія чи просто ідея, і я таке хочю. Прийшла додому, кажу мамі: "Ма, я хо сережку і брові." Мама:"Ти шо больна??? Я тобі дєнєг не дам". Я:"Так мона мені зробить таке діло?". Вона:"Я ТОБІ ДЄНЄГ НЕ ДАМ! Шо хочь той роби!!" А, думаю, значь можна.
Проходе дві недільки. Стою з подругою. Вона курить, а я вдихаю цей гімняний дим шмалено-попіченого-листя, ну табаку. Шо б той верблюд-Кемел - здох. Кажу(а хто не зна Полтавського суржика, запрошую у гості):
-Ань, піпец як хочю пірсінг у брові, так токо сотку накалядувала.
-Ну я тобі могу позичить. Соко надо?
-Та ну ще 50грн.
-Та без питань, в мене ща лаве єсть.
-Нє, я ж тобі пол года віддавать буду.
-Ти ж мені друг, подожду.
-А мені красіво буде?
-Хуже не буде, думаю
-Та нє дорого блін, не хо, чи хо?
-Та ти рішай рєщє. І не морочь мені голову.
-МММММ.
-Так мо, Карін, ща зробим. Тебе мама з хати не вигоне?
-Та вона зна, шо я трохи шибонута. Окей, го!!!
От на свою голову, на брів, зробила...Гроші ще й досі відддаю. Ну шо ж, зато красіво. Голову тока мити не дуже так як-то, а так всё окей.
Благодарочка Ані і її грошам. Мамі, шо не вигнала з дому. Папі, шо глянув, тяжко вздохнув і пішов допивать пиво. І всім кому сподобалось. А кому ні - ідіть ви нах...
Ну і як завши мораль чи висновок з життя: слухайте своїх друзів, та інколи робіть навпаки. А то будете з дірками, не тільки у брові.... |
