Я не маю часу бігти, в мене очі не тремтять
І в моїй долоні квіти, ти не бачиш от біда
Я дивлюсь в притулок ночі, я не маю що сказать
Всі здаеться дивні речі , ти не можеш розібрать
Щось в потьмі блукає тихо, чую шипіт водоспад,
І мої щури затихли, може чують, може сплять
Ти візьми відкрий кватирку, подивись но, цеж вона
Осінь ось що тут блукає і її сестра зима
Ти не чуеш і не бачиш, тож чия у цім вина
Може є тут хтось хто баче, алеж звідкиж знаю я
Я надів свою кухвайку, у чоботі взувся я
Я піду шукать й балакать сам до себе буду я
Хтось розклав в ночі вогнище, хтось чекае на мене
Вже п′ятнадцять є по чвертій, а я йду кудись в потьмах
Може завтра, чи сьогодні повернусь додому я
Але той хто має раду, тут не баче ніфіга |
