Виправдовування не варті срібних монет
Над містом виводять дим і ноктюрн труби
Тільки б не знову лажа, ну що за міньет,
Коли ЙOГО пестять голодні, й чужі мені губи
Загіпсована ніжність, це місто не варто дощу
Від моїх поцілунків, я знаю сивіють скроні
Я бараном, подамся до тебе на прощу
Аби хоч раз поцілувати твоє іоні
А може хочеш, я проволаю у Мегафон
Дуєтом з твоєю улюбленною рок-зікою.
З мене вийшов, таки, коцанний Пігмаліон
З західно-українською говіркою.
І заблукавши в рулонах твоїх віршів
кажу «Браво»,
це в Вас називаеться етикет
В той час як Підлітки, згорблені під вагою своїх прищів
Сміють верзти, що я загалом не поєт.. |