МОРІС, 2006-12-23: НОГИМраморне (не мармурове) місто
Всі маленькі люди відчули себе великими. Це було не майбутнє і не минуле. Час коли кожен міг стати богом. Любов померла в маленькій рудоволосій дівчинці, коли вона просто злякалась сказати « я люблю». І вже не було важливо хто живий, а хто мертвий. І я разом з ними втратив свою душу і серце.
Місто без кордонів, без законів. Єдине місто у всьому всесвіті, тому тут нема куди тікати. Всі зазвичай дивились новини у цей час у мраморному місті. В новинах, як правило, показували вбивства, насилля, збочення…це замкнуте коло. Сього разу крутили Pink Floyd.
Всі бігли на карнавал. Місто розмалювалось в кольори щастя. Червоне небо створювало відчуття незрозумілого щастя, короткого і ідеального відчуття щастя. А може це була кров? На асфальті, на стінах, на трамвайних коліях, на черевиках, на руках. Все ж зрозуміло було те, що місто вперше за сім років було наповнене більшими кольорами ніж три (чорний, сірий, жовтий).
Діти йшли до центру міста. Ті, що з батьками під ручку, дивились на тих, що прийшли своєю компанією без батьків, мамині і татові синочки і доці заздрили їм, а ті в свою чергу кидали в них камінням. Всі маленькі вилупки поїдали солодку вату під пильним батьківським оком. Інші пили вино, курили і бог знає, чим ще займались. Підходив час фієсти. Театральне шоу обіцяло бути цікавим.
«Ви готові побачити смерть? Що ми з нею зробимо? Що ми з нею зробимо? Я хочу бачити дії!!!» Викрикував чоловік у шкіряних штанях і довгими хвилястими чорними косами. «Ми змусимо її жити» кричав натовп. Чоловік стояв на сцені і повільним, розбірливим тоном сказав: «Ласкаво просимо на наш тихий парад». Натовп стрибав в екстазі. На сцені влаштували п’єсу, спочатку це була кавер – версія вигнання Адама і Єви з раю, а потім щось про спокусу Діоніса* і древніх греків, де головну роль зіграв сам ведучий.
В центрі міста стріляли в повітря ракетами. Старий мудрець відносив мертвих канатохідців у ліс, він там проповідував анти християнство і казав, що всі ми пішли від хробаків, що бога нема, а світом править надлюдина.
Життя і смерть гуляли поряд, вони тримались за руки і блукали по багряному саду. Це була весна і вогні ракет пекли все дужче.
Герой
«Я хочу їм сказати, що давно вже не живу. Я просто викинув свою душу, бо нащо вона? Від неї самі проблеми, мені набридло все відчувати, набридло відчувати вену за свої вчинки. Вони досі думають, що я живу, що я ходжу вчитись, гуляю з друзями, читаю книжки. В них надто добра душа, щоб побачити…я не живу.»
Сім років тому Герой зрозумів, що все, що можна було побачити він побачив, весь біль цього світу він відчув. Все вже в нього було, але не було кохання. Не було взаємного кохання.
Варто було стати тупою рослиною, як до нього почали приходити нові обличчя. Спочатку це були два хлопця, один панк інший хіпі. Вони постійно його змушували щось робити і він робив, він гуляв з ними по місту і пив з ними вино. Але і їх він залишив в ілюзії.
Передостання втрата
В твоєму домі справляють культ «це моя власність». Пилочкою для нігтів ти робиш підкопи під краще життя.
І ось коли вже відчувається тепло, ти знаходиш коріння в землі, ти докопався до своєї реальності, але реальність твоя потрібна тільки тобі, ти належиш їй, вона належить тобі. Зруйновані будинки, такими же як і ти, будинки чистої ілюзії, як би читаєш цікаву книжку. Всі рано чи пізно докопаються до реальності і для більшості життя втратить сенс. В мене цей період вже настав, але не зупиняючись я продовжую копати далі, я приречений копати.
Іноді я не розумію який біль приношу своїм рідним. Я вже дуже старий для своїх 20. Я сам би ніколи нічого не досяг. В мене нема жодної цілі в житті. Мені подобається кохання, біль і я просто насолоджуюсь моментом у якому живу зараз.
Війна пронеслася по місту великих надії.
І знову забули, і вже нема звідти шляху.
Історичне лайно під ногами.
Будуть розгрібати руками діти, що прийшли з батьками.
Ті що прийшли без батьків, створять новий режим.
Бути собою – бути богами.
***
«Вони залишили мене біля стіни, на далекій закинутій рівнині. Вони знущались з мого тіла. Мої батьки померли і тому вони залишили мене живим. Я йду до тебе, чужа красуня. Так, якщо у нас розділення на групи і підгрупи, то ти на іншому кінці мотузочка який ти називаєш «життя». Мені наснилась твоя внутрішня потворність. 7 років я чекав, щоб ти мені наснилась, а ти прийшла мені у сон такою потворною.»
Нам дають чужі імена.
Кінець світу.
В мені нема крові. «Посматрі в етом парнє єще теплица жизнь, пусть останеться здесь он всеровно скоро умрет».
Так, я не зміг подолати в собі людину. Я навіки залишусь ящіркою в пустельних дюнах, що живиться своїм страхом.
Фантом, химера, щось таке від чого зносить дах. Мій шести десятирічний син який пожирає заборонені плоди у моєму тілі.
Зима – вікно
Весна – дорога.
Літо – земля.
Осінь – канапа.
З поміж вас є хтось хто дивиться на мене? Подивіться я злітаю в небо опустивши очі в низ. А в низу ґвалтують дітей в цілодобових супермаркетах, де пуста дівчина Аня сонливо миє вітрину і нічого не помічає.
В очікуванні трагедії стається власне трагедія.
Ти любила The Beatles, а я не брав навіть верхні – ре, і нижні – ля. Не носив штани кльошем, не мав довгий хаєр. Твій батько хірург отруїв мене чаєм. С тих пір я не п’ю чай…я ним труюся.
Змія усміхається мені. Отже знамення:
Мені нема з ким обійматись і говорити «наступного разу все буде по іншому»
Тепер я на горі де не ростуть квіти, не ростуть діти, не росте нічого крім довгого списку. Він все довше і довше. В мені нема крові. Я можу порізати себе брудним камінням і нічого не зміниться.
Я відкрию вам таємницю. Я спустився щоб відкрити вам таємницю. Що для вас бог? Щось матеріальне? В нього людське єство? Ні. Рай це ілюзія, пекло це ілюзія. Весь біль який відчуваєте робить ілюзія. Отже робіть висновки. Реальності нема, вона у кожного своя особлива. Навіть реальність це ілюзія.
Нірвана – повний спокій після смерті.
Вас задушать ваші золоті прикраси на шиї.
Кінець світу це не судний день, це судні дні від початку і до кінця життя, а потім кінець.
This is The End.
My only friend – The End. |
Правила
| +2 | Шедевр! Одно из лучшего здесь! |
| +1 | Понравилось |
| +0.5 | Что-то есть |
| 0 | Никак |
| -0.5 | Хуже чем никак |
| -1 | Отстой |
| -2 | Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза! |
|
! Голосование доступно только авторизованным пользователям |
|
|
