У серці повно шпильок і я навіть боюся поворушитись, бо до цього болю вже звикла, а як починаєш якусь дію, шпильки знову починають колоти, проштиркаючи навскрізь мою істоту... Краще завмерти, не рухатись, гаяти час... Щоб було якось напівсвідомо усе, чи то зовсім несвідомо.
У
ві
сні...
Хіба я можу тебе забути?
Ні
Хіба я можу тебе повернути?
Ні
Чи є щось простіше, ніж бути разом?
ні
Чи є щось важче, ніж бути разом?
ні
Мої малюнки - це просто вилами по воді. Мої почуття - то лише примари. Я звикла, що ти так вважаєш, а мабуть не можна було звикати.
Тобі здавалось, що ти переможець.
Принциповий.
Цілеспрямований.
Справжній вояка.
А я,
я просто, мабуть,
дуже-дуже сильно любила.
Мабуть так,
як любити не можна.
Отакої.
Але найкраще від тебе
Я забрала з собою
Малесеньке нове життя... |
