Крео - відстій
Питання не нові і без відповіді.
Сенсу життя немає, хіба що ми для свого зиску та щастя можемо собі його вигадувати.
Життя - це не театр. Справжнє життя - не в голові.
Закрий свої думки и дивись навколо.
а що відчуваєш, коли ріжуть без наркозу улюблену частину тіла, а три дні потому повертаєшся в операційну і бачиш свою ТРИДЕННУ кров на простирадлі?
"я хочу померти" мало що вирішує. головне - чуття.
чудово! автор подобається дедалі дужче. але такі щоденникові уривки, записані монолітним текстом, багато втрачають. думки зливаються, виникає ефект монотонності, якої в тексті насправді немає.
можливо, варто не лінуватися лишній раз хуйнути ентер?:)
ну чо, цікаво й гарно, але надмірна залежність від зідеалізованих мрій позбавляє свободи, взагалі можливостей духового поступу чи ліпше маневру) ось таґ.
життя досить цікаве, - не варто бачити у ньому лише 200-ватову лампачьку.
