У мене всьо ніштяк. Зараз тимчасово живу в селищі міського типу Пітсбург Пінгвінз автономної республіки Віргінія. Тут як і у Кийові є своє БЖ, де ся збирают і тусуют кришнаїти, буйдісти і німфоманки. Є ще троха металістів, але вони заповзають у давньоосірійський склеп і слухають там Акцепт Удо Діркшнайдера.
Вчора здибав там Rudu Gannu. Її сідниці мені наснились напередодні в маршрутному таксі. Сон в руку. Подарував їй квітку ехінацеї, два пакєта присоленого попкорну і білу троянду з картофлі. Ми пішли з нев до ТриДі сінематографу на перегляд російської стрічки «Патрясающій Ілья». Коли події вже наближалися до розв’язки, Rudа взяла свою тендітною правичкою мого бобра і я загубив сюжетну лінію.
Шо ше?
Я хз.
О_о.
Слухайте-но сюди, мії маленькі олюблені кришнаїті. Я тут зробив хріновуху. Це норкотєг, піздєц. Я не можу жити без хріновухи. Бухаю щоденно. Сьоннє припустимо ДН моєї четвертої чакри. Я си напив. Завтра я теж набуюси. Хріновуха форевер!!!! А ще зробив Зубровку. Це нє норкотєг, але теж піздєц. Бо калганівка вже набридла. Найближчим часом планую замутити Бєхєровку. Це буде не піздєц, але повний норкотєг. Приїздіт на дегустацію. Познайомлю вас з цікавими дівчатками. Заліземо в склєп до сатаністів. Цьом.
*************************
Лист 1.2. 108 сєрокопій.
Здоров будь, бобродію!
Твої листи приходять до мене не завжди вчасно, бо я перебрався на зелене горище, трохи правіше і вгору за течією Рікі-Тікі-Таун. Просто там хутко і жваво нереститься жерех, а мені то пре.
Та я стараюся їх (твої листи) зберегти на потім і читати вголос, довершено і мантровито… коли здохне бабине літо і пожовкне асфальт.
Мій сусід – дідо Армстронг – старий чортяка – змайстрував ракетобіль. Плануємо якойсь подорожувати до Уошінгтону, але, якшо відверто, то я на балабосі вертів такі подорожі. Пригод вистачає і тут у Пінгвінзі.
Наприклад:
я мандрую понадвечір до сільмагу, де роблю 108 сєрокопій, нарізую з них тонкі білі смужки, міксую вночі під ковдрою, а потім ми з моїм Балабосом пару-трійко місяців шпілім у лото-забаву.
Доречі, від того часу як ти поїхав майже нічо не змінилося. Як завше Чорт інколи бикує і ходить до лісу посидіти на пні, посмердєти на природі своєю асоціальністю.
Наче все…
В сільмазі зара сезон ківі. Дядько Лінкольн каже, що їсти зовсім нічого: одні овочі, овочі і йогурти.
Але ми з того не харчуємось і вже тиждень купуємо афганський рис у пана Кена Кізі. В тому є щойсь китайське, каже балабос. Він у нас поет.
Приїзди до нас на щиру зимівку. Закрили в липні 47 літрів яблуневого повидла, чи як то тут кажут місцеві аборигени – джему. За місяць вже будуть кошенята і три кроти невідомої індонезійської породи. То має тебе реально вперти.
