може кохання, як їжа зїдається і її знов потрібно готувати)
потрібні активність і бажання
і нові погляди в кохання
а саме головне чуття
щоб без потреби не відкривати меду)
Когда Если} зима исчезает
Сквозь дырочки в солнце,
Говорят что-то нечто} дороги
Неведомое, может, и до сих пор.
Еще мечту как прийдешь ты
І скажешь все то странное,
Что хочу я почувствовать услышать},
А время бежит неустанно.
Пустые и безграничные окна -
Им Ним} тоже бывает хуже,
І будто все так же,
Но не как раньше.
Чему-то Нечему,Чем-то,Нечем} в во} души душе} моей
По-иному все стало,
Неужели своя любовь
Самая Сама} я разрушила?
2 Вано, не слід поляризувати настільки автора і читача. Вони - знають про це чи ні - певною мірою є спільниками, повязаними єдністю та боротьбою розуміння-нерозуміння, але завжди співпережиттям.
2 Ганнусі.
Просто ритм, сенс, звук- єдині. Тут вони - ніби трохи окремо. Але... маєш право мати погляд :)))
Будемо взаємоввічливими :)
ганнуся, не треба, слово честі
Є вміло організована невпорядкованість, що підсилює настрій, а є незбагненні неоковирності, з яких слід вирости, як зі старих шкарпеток.
Зичу успіхів. :)
Дякую за щирі інтонації
Вот именно по поводу кого-то, что слепил - я против, лучше - кто-то. Но это авторское БОЛЬШОЕ право. Просто бывают вещи на счет которых существует некая парадигма и их трогать нельзя! Так вот, мир сделали не мы и не они, а кто-то другой, высший разум (это даже доказали физики). А по форме - мне очень нравится. Вы очень чувствительная, Ганнуся, но добрая и отзывчивая, наверное. Ну, так кажется по Вашему стиху.
Сплетення доріг, дощі, ранки - красиво, але...
"Цей світ ви зліпили
з однакових сюжетів;
заплутались самі
в його дурних тенетах. " - хіба це і не про тебе?ту більше "ми" підходить, хоча я б не була на стільки категоричною щодо тенетів
Б.С.)))))
прочитала, даже не знаю, понравилось или нет. Вроде, не плохо.
Тільки тут краще "і" на "й" замінити для ритмики:
"Летить, не озирається на людей і(Й) на мене"
