а мнє мама гаваріла, што грібочкі - ета сіла!)
а чом би й ні?
Як вам взагалі спало на думку, сприймати цей текст написаний у стовпчик, як вірш? Тут же написано - КРЕО.
доречі, а як би ви сприймали, якби було написано ОТСТОЙ?))
Жоден словник чи то довідник не дає визначення ані слова "вздутись", ані його імовірного інфінітиву "вздуватися(сь)". Однак, вживання різноманітних варіантів цього слова було помічене в доволі маргінальних колах, об"єднаних певними професійними інтересами. Віднайдені в мережі, приклади його вживання лише доводять існування цього лінгвістичного феномену. Так:
"На порогах починає вздуватись краска. Фото викладу завтра."
"...якщо купити мамку за 60у.о., то там все буде грітись і вздуватись..."
"...робим ставки через скільки місяців... почне вздуватися фарба наложена на пару см шпакльовки?"
Цей факт змушує думати про можливий вплив вищезгаданих кіл на автора, а може, навіть, його причетність до них. Таким чином у засміченій свідомості автора щоки персонажа чомусь саме "вздулись", а не "надулись" чи "роздулись". Хоча хуй його маму розбере, що насправді трапилось.
Навряд чи для даної ситуації є важливим факт існування таких романів. Важлива можливість їх існування. Ватикан так грізно виступає проти гомосексуалізму, що це викликає думки, щодо існування (зараз чи колись неважливо) подібних потягів у свідомості представників католицької церкви або ж, принаймні, у їх підсвідомості (як відомо, саме конфлікти між підсвідомим і свідомим викликає страх, а отже певні заборони, табу, ненависть, щодо бажаного спершу об"єкту підсвідомих потягів). Роман, написаний на основі такої теорії (забзділо Фройдом), певно має носити назву інтелектуального або хоча б псевдо-такого.
Якби "правильні" носили, не було б так сумно.
