мля, извините я - рукибананы.
тут должно было быть вот это:
Когда снова уйдёшь,
присылай мне открытки.
Можешь в них ничего не писать.
Я вглядясь в эти виды
чужих городов,
стану лучше тебя понимать.
Я любую из них
вряд ли буду
с нетерпением долго ждать.
Что ты помнишь,
где ни встречался б прохожим,
всё же мне важно знать.
---такие дела 1
потому что большая часть людей вокруг тебя по уши в говне, но каждый стойко убеждает себя в том что у него не всё так плохо, у кого-то бывает хуже..
Утро серое в тумане - я раскрыл окно,
баба серет за дровами, серет уж давно,
полупьяненький солдатик девку еть ведёт,
прислонившись у забора мужичёк блюёт,
вижу лужу, в луже тёлка тихо-тихо ссыт,
вот вам русская сторонка, деревенский быт.
остроумно, как по твоему? тож на злобу дня только от стуса.
по-моему, пасанята в модных труселях не отличаются остротой ума, ну и стихи от первого лица сложены так же. не шедевр согласно, но мне кажеться не всё так ужасно )
"по-любому" и "по-ходу" очень не понравилось.
даже если стихи были задуманы, так сказать, в простых (разговорных) формулировках эти слова жаргон и нет в них ничего красивого.
таке відчуття ніби тебе стукнули по голові чимось важким. така собі втрата оріентації в просторі. тому, що контраст из звичними розповідями про біле і пухнасте.
Сподобалось. Мені чимось нагадало Андерсена, власне і змістом і трохи манерою викладення. Це ще одне нагадування про прості, але важливі речі, які ми вперто забуваємо.
мені сподобалось =) Гарні, незвичні звороти, не затерті скажімо так. Спокійне таке, немає вньому ніякої істерики, але враження відтого вірш справляєне не гірше і не менше.