олейна, ну так, матіола цвіте до пізньої осені...
))
це була неможливість не матеріалізувати емоції в слова, така собі терапія перш за все, хоч і напевне егоїстично, але дуже інтимно, зізнаюсь, але не каюсь, словом, щоб пережити і жити, треба було написати. А показ на люди - то вже згодом. Може комусь і таке треба
спасибі ще раз, Дан.
дуже важливо відчувати внутрішню єдність, особливо з кимось, перед ким в одному чи двадцяти рядках кожен з нас, вирішуючи винести свої творива на люди, оголює часточку своєї душі, емоцій, які закарбовуються у своїй непідробленості саме в мить, коли рядки лягають на папір, а почуття (відчуття) набувають форми й забарвлення, одягаючись в звуки...
:)
спасибі ще раз, Дан.
дуже важливо відчувати внутрішню єдність, особливо з кимось, перед ким в одному чи двадцяти рядках кожен з нас, вирішуючи винести свої творива на люди, оголює часточку своєї душі, емоцій, які закарбовуються у своїй непідробленості саме в мить, коли рядки лягають на папір, а почуття (відчуття) набувають форми й забарвлення, одягаючись в звуки...
:)