писала це рівно рік назад од цього дня, сидячи ввечері у вікні. мої ноги стирчали з підвіконня на Верхній вал, а думки літали над дахами. тоді було чомусь дуже сумно. не памятаю чого....
как утки на удке
и лярви давно офігіли
Завалена лярвами валя
із косметички тоналку дістала
синяк попід оком заклала
й пішла
у поля
до незабудок довязувать маки
М-да... а в газете, трахнутой провинциальностью, как молью шуба, он попал в пик какой-то политической компании и греб просто дурные, хоть и благоухающие говном деньги.... га-га я теж так журналістом стала
+2 лиш за цю фразу